First story

прийняття

гортай далі

Пройдіть коридорами пам’яті та проживіть історію, яку прожила

Анжела

/img/timeline/1/back_fam1_image1-blured.jpg

/img/timeline/1/back_fam1_image2-blured.jpg

/img/timeline/1/back_fam1_image3-blured.jpg

/img/timeline/1/back_fam1_image4-blured.jpg

/img/timeline/1/back_fam1_image5-blured.jpg

Я і маленький Діма

Я полюбила свого сина задовго до його народження. Ще носила Діму під серцем, а вже читала йому казки, вже з ним розмовляла.

березень

Вивчаємо фотоапарат

З дитинства я дуже багато зусиль вкладала у Діму і дуже ним пишалася. В три роки він читає.
В чотири — читає вже 100 слів за хвилину. А у п’ять ми з ним йдемо на англійську.

2001

У Діми було так багато іграшок, що я навіть не можу згадати його улюблену. Ні в чому йому не відмовляли.

вересень

Хрещена мама Люба, Діма і я

Люба обожнювала Діму. Так склалося, що дітей у неї не було, тому вона любила його, як рідного. Завжди разом малювали, каталися на санчатах на санчатах і грали у сніжки.

2001

Вже майже дорослий Дiма

Якось Діма мало не спалив квартиру.
Вони з друзями вирішили повторити якийсь фокус із інтернету. Купили для цього селітру і почали її нагрівати у каструлі. І раптом ця каструля задиміла так, що вони ледве змогли вимкнути газ. Виповзали з квартири на
колінах, прихопивши лише домашнього пацюка та нашу собаку Алісу.

вересень

Я вважала свою сім'ю ідеальною

Але...

Мій син - гей.

— Мій син гей, — сказала я одразу, як тільки увійшла.
— Та я навряд чи його зміню. Проблема тут не у вашій
дитині, — відповів психолог, — а у вашому відношенні.
— Що? Як ви можете це казати? Який з вас спеціаліст?!
Я гримнула дверима і пішла. Я такого чути не хотіла.

— Гормони ще заграють, — сказав лікар. — Він переросте.
— А якщо не переросте? Не переросте він, і що тоді?!
— Переросте, — лише повторив психотерапевт.

— Ми допоможемо. Ми це вилікуємо. Можна
спробувати. — почула я від невропатолога.
Можна спробувати... А якщо не вийде?
Що стане з моєю дитиною?

Що робити, я не знала. Але чужих людей більше слухати
не могла. Пішла до хрещеної Діми, і все їй розповіла.
Вона довго мене слухала, а потім просто запитала:
— А Діма як? З ним самим зараз усе добре?
А я не знала, що їй на це відповісти.
Я так давно з ним не розмовляла.

лютий вересень

Почуй мене, мамо

Незадовго до свого 17 Дня народження Діма підійшов сам. Я метушилася на кухні, щось готувала, була у своїх думках і навіть не помітила, як він став поруч і сказав: «Мамо, нам треба серйозно поговорити. Будь ласка, сядь». А потім Діма зізнався, що він гей. Сказав, що це не вада, не злочин. Що він просто така людина. Він такий, як є. І я повинна просто його таким прийняти...

...Але як? Як це зробити? Я віддала б усі гроші світу, аби тільки цього не було, тільки б це була неправда. Він просив мене дозволити йому бути щасливим, а я через сльози клялась, що врятую його. Повторював: «Дозволь мені жити таким, як я є». А мені тепер як жити? Про мене хтось подумав?

І Діма подумав.

Поїздка у Терго

Одного дня він знову підійшов і сказав, що відчуває, як мені важко, що бачить, як я страждаю на самоті зі своїми думками. В той день він попросив мене поїхати до Києва, на зустріч у Терго. Сказав, що там будуть батьки таких дітей, як і він. Сказав, що мене там зрозуміють, вислухають, підтримають. І я поїхала. Діма сам мені купив квиток, я навіть не сперечалася. Я відчувала, що це було важливо для нього і зараз потрібно мені.

На першій зустрічі з батьками я плакала. Розповідала свою історію і плакала. І на другій зустрічі теж. І на третій. Це не легко — змінювати погляди, навіть щодо рідної дитини. Нелегко зрозуміти і усвідомити, що він дійсно така людина. Що його не змінити. До останнього хочеться вірити, що це просто вада у вихованні чи якась хвороба виліковна. Але ні. І це «ні» дається найважче.

Варіація норми

І про те, що це в генах, не хочеться вірити. Ми ж, батьки, у нього нормальні. А чому він тоді не такий, не нормальний? Так не може бути, казала я. Інші батьки так само казали. А потім знайомишся з дослідженнями. Спочатку і там все одно шукаєш ниточку до порятнунку «нормальності» своєї дитини, а згодом поступово доходить, що це є «варіація норми». Що це також «нормальність». І щось всередині починає змінюватись.

Переламний момент настає, коли починаєш розуміти, що всі твої страхи та думки про орієнтацію своєї дитини — це прості стереотипи. Речі, в яких ти ніколи навіть не намагалася розібратись. Просто думала так, як і всі.

Бути мамою

А згодом стаєш на сторону своєї дитини. Нарешті стаєш на сторону своєї дитини — я б так сказала. І всі ці «що подумають інші», «що скажуть сусіди» вже не важливі. Ти знову починаєш бути люблячою мамою для своєї дитини. Тебе знову починає хвилювати її власне щастя. Знову починають цікавити її успіхи, досягнення. Нарешті ти знову хвилюєшся за власну дитину, а не за її орієнтацію.

Мій шлях до прийняття сина був нелегким.
Я покинула його, залишила самого, але знайшла
в собі сили до нього повернутися.

Повернутися, щоб сказати головне

«Слів прийняття чекає від своїх батьків кожна дитина.
Бо прийняття – це дозвіл жити в цьому світі таким, який ти є».

Тепер мені

Не потрібно боятися, що від мене
відвернуться найближчі люди.

Тепер мені

Можна бути собою.
І не відчувати себе зайвим у цьому світі.

Тепер мені

Можна знову бути просто сином.
Просто дитиною своїх батьків.

І не тільки мені

Кожній людині, кожній дитині у світі, не дивлячись на те, ким вона є,
важливо почути ці три слова від своїх близьких...

Слів прийняття чекає від своїх
батьків кожна дитина.

Дiма

Натисни #яприймаютебе, щоб поділитись цією історією у

яприймаютебе

До інших історій

1 1

01 Про проєкт

02 Потрібна допомога?

03 Поділитися прийняттям

«Музей Прийняття» – це інтерактивний онлайн проєкт, що розповідає реальні історії батьків, які подолали бар‘єри стереотипів на шляху до прийняття власних ЛГБТ+ дітей.
Проходячи крізь кімнати Музею, кожен відвідувач проживає частинку життя батьків-героїв. Стає на їхнє місце, відчуває важкість камінг-ауту і разом з батьками приходить до прийняття інакшості близької людини.
Проєкт реалізовано за участю Національного Демократичного Інституту та діджитал креативної агенції ISD Group в рамках донорської підтримки урядів Великобританії та Швеції.

Можливо у вас, можливо у ваших рідних чи близьких є питання стосовно ЛГБТ.
Нижче – контакти суспільних організацій, телефони гарячих ліній та корисні посилання, які можуть допомгти у складних життєвих ситуаціях:

— Терго — громадська ініціатива, що здійснює психологічну допомогу батькам та дітям, представникам ЛГБТ-спільноти.
— Гарячі лінії психологічної допомоги.
— Необхідні джерела, що допоможуть розібратися в темі гомосексуальності.
— Кто еще?

Якщо ви підтримуєте ЛГБТ-спільноту, ви – толерантна людина.
Одна з сотні тисяч різних та рівних людей України.
Заявіть про свою підтримку!
Приєднуйтесь до Маніфесту Толерантності! Покажіть, що права та свободи ЛГБТ мають таку ж цінність, що і ваші права та свободи.
Підніміть руку на знак підтримки толерантності на сайті manifest.com